Герої не вмирають!

Він обрав позивний «Еколог», тому що дбав про все живе навколо. Та доля розпорядилася так, що найбільшою справою його короткого життя стала не охорона природи, а захист самого існування України. Старший солдат полку спеціального призначення «Азов», випускник васильківської школи №2,
26-річний Владислав ГУСАР – людина, яку ми не маємо права забути.

Владислав Гусар народився у місті Шостка на Сумщині. Початкову освіту здобував у місцевій школі №12, де навчався до 4 класу. Коли сім’я переїхала до Василькова на Київщині, продовжив навчання у школі №2. Згодом вступив до Національного транспортного університету на кафедру екології та безпеки життєдіяльності – обрав фах, що відображав його небайдужість до світу навколо.

Добрий, відповідальний, небайдужий – саме таким його пам’ятають рідні та побратими. Ще студентом другого курсу, у 2016 році, Владислав прийняв усвідомлене рішення перевестися на заочне відділення і вступити до лав полку «Азов». Захист Батьківщини став для нього не обов’язком, а покликанням.

За роки служби він виявив справжню мужність і відданість – і це було відзначено нагородами за участь в АТО.

31 березня 2022 року життя нашого захисника обірвалося у Маріуполі на Донеччині… Під час виконання бойового завдання Владислав отримав тяжке поранення в голову. Побратими перенесли його на територію «Азовсталі», де він і відійшов у вічність. Назавжди залишився 26-річним…

Він вірив у світле майбутнє України, на захисті якої стояв до останнього подиху. Посмертно Владислав Гусар був нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня – як данина пам’яті і вічна вдячність від держави, яку він захищав.

Маріуполь не забуде. Україна не забуде. І ми – не забудемо. Світла тобі пам’ять, «Екологе»… Низький уклін тобі, Владиславе. За сміливість. За вибір. За вірність до останнього.

Рідним і близьким Героя – слова, які важко вимовити, але які йдуть від серця: ми поруч, ми пам’ятаємо, ми вдячні.